Зростання торговельних бар’єрів, надлишок потужностей і дорожчання енергії ускладнюють роботу світової сталеливарної галузі. Водночас попит в Індії та країнах Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ) може стати джерелом зростання. Про це говорили учасники панелі на 19-му Арабському сталеливарному саміті, що відбувся в Каїрі 3–4 листопада.
Колишня деканка факультету економіки та політичних наук Каїрського університету Алія Ель-Махді зазначила, що країни дедалі частіше застосовують захисні заходи, антидемпінгові мита й екологічні вимоги, зокрема механізм вуглецевого коригування імпорту ЄС (CBAM). Світові потужності з виробництва сталі залишаються надлишковими: середній рівень їх використання у десяти найбільших країнах-виробниках у 2025 році становив близько 70,7%.
Ель-Махді також звернула увагу на тиск через зростання витрат на енергію та сировину. Серед можливостей для галузі вона назвала виробництво сталі з низькими викидами, розширення асортименту й цифровізацію, а також підвищення завантаженості підприємств та інвестиції в сучасні технології.
Генеральний секретар Турецької асоціації виробників сталі Вейсел Яян пов’язав дисбаланси на ринку зі швидким нарощуванням виробництва в Китаї та посиленням протекціонізму. За його словами, експорт сталі з Туреччини до ЄС скоротився приблизно з 7 млн до 2,8 млн тонн на тлі мит США та обмежувальних імпортних квот Євросоюзу. Яян закликав до міжнародної співпраці й торгівлі за спільними правилами.
Консультант галузі Мохамед Аль-Джабр, посилаючись на жовтневий прогноз worldsteel, повідомив, що попит на сталь в Індії може зрости на 7,9% у 2026 році та на 8% у 2027-му завдяки інвестиціям в інфраструктуру й розвитку промисловості. У країнах РСАДПЗ у 2026 році очікується спад приблизно на 11% через регіональну напруженість. Однак багато інвестиційних проєктів відклали, а не скасували: за прогнозом Аль-Джабра, у 2027 році попит може відновитися і зрости на 11,3%.
Старший аналітик CRU Суніл Сіпана також назвав Індію та Південно-Східну Азію головними джерелами зростання світового попиту до 2031 року. У Китаї, навпаки, споживання сталі, як очікується, знизиться приблизно з 927 млн тонн у 2026 році до 875 млн тонн у 2031-му через слабкість будівельного сектору. За оцінкою аналітика, нарощування потужностей у країнах-імпортерах і нові торговельні обмеження стримуватимуть китайський експорт.
Сіпана додав, що конкурентоспроможність виробників дедалі більше залежить від вартості енергії та вуглецевого сліду. Згідно з аналізом CRU, зростання цін на енергію на 50% збільшить виробничі витрати; особливо чутливими до коливань цін є підприємства з електродуговими печами. Виробники Близького Сходу та Північної Африки мають перевагу завдяки порівняно низькій вуглецевій інтенсивності виробництва на природному газі. Однак інвестиції китайських компаній у чистіші технології можуть посилити конкуренцію на ринку низьковуглецевої сталі.
Коментарів поки немає.